Особливістю проекту було складання крила в аеродинамічну “тінь” фюзеляжу на ділянці інтенсивного гальмування в атмосфері.
Космонавтика naukastudio.com.ua
Схема спуску припускала інтенсивне гальмування в атмосфері з використанням підйомної сили корпусу, що ніс, до швидкості 500-600 км/ч на висоті близько 20 км., потім забезпечувалося планування за допомогою розкладаючого крила. Космонавт повинен був катапультуватися перед посадкою на злітно-посадочну смугу (ВПП). Після підключення до робіт ЦАГИ з’ясувалося, що проблеми, що встають перед розробниками крилатих космічних апаратів, набагато серйозніше, ніж було прийнято вважати.
Так, після продувань в аеродинамічних трубах з’ясувалося, що теплові навантаження на теплозахисний екран значно перевершують розрахункові, а вузол шарніра повороту консолей крила на самій теплонапруженій ділянці спуску знаходиться в “застійній″ зоні з практично повною відсутністю теплоотвода. Технічні проблеми, пов′язані з точною орієнтацією при спуску, складнощі з теплозахистом і успішні випробування КК “Схід” визначили припинення робіт по ПКА. .
ВКА-23 В.М.Мясищева, третій варіант (1960 р.): стартова маса - 4,5 т при запуску на …
Коротка історія створення багаторазового орбітального корабля Буран →